Hostingi.net.uaОгляди українських хостингових компаній
Коротка відповідь для тих, хто завітав із конкретним запитанням – «який хостинг потрібен для розміщення інтернет-магазину?». Якщо магазин невеликий – до кількох сотень товарів і десятків замовлень на день, і створений на одній із популярних платформ (OpenCart, PrestaShop або магазин на WordPress із WooCommerce), то практично будь-який небюджетний бізнес-тариф загального хостингу на SSD/NVMe впорається з ним без проблем. Він не просто відобразить сторінки, а й забезпечить роботу всієї інтерактивної логіки магазину – кошика, оформлення замовлення, фільтрів за каталогом – без уповільнень. За однієї умови: провайдер надає достатньо оперативної пам’яті для процесу й не обмежує потужність процесора надто суворо.
Також ви можете скористатися нашим AI-помічником, який підбере для вас оптимальні варіанти тарифних планів від різних провайдерів саме під завдання вашого проєкту.
Якщо каталог розширюється, бівають розпродажі з напливом відвідувачів або ви розглядаєте можливість переходу на Magento, то загальний хостинг ви переростете швидше, ніж здається, і розумніше відразу зупинитися на VPS або хмарному хостингу.
Усе інше нижче – про те, чому для магазину слід звертати увагу не на «скільки гігабайт дискового простору», а на зовсім інші цифри, і де саме тариф досягає своєї межі. Якщо першого абзацу вам вистачило – можна закривати вкладку з чистою совістю.
Різниця, через яку все й відбувається, проста. Блог віддається з кешу. Той самий відвідувач, другий, сотий бачать заздалегідь зібрану HTML-сторінку, і сервер при цьому майже не напружується: віддав готовий файл – і вільний. Магазин так не вміє рівно там, де починаються гроші. Кошик, оформлення замовлення, особистий кабінет закешувати не можна – вони в кожного свої, і кожне «додати в кошик» це живий запуск PHP плюс запис у базу даних. Вітрину з товарами ще можна частково кешувати, а от усе, що після кліку «купити», сервер чесно перераховує щоразу.
З боку провайдера це виглядає наочно. Блог на моніторингу дає рідкісні сплески – прийшов пошуковий робот, пройшла розсилка, – а між ними тиша. Магазин тримає рівне постійне навантаження на процесор і базу протягом усього дня, бо люди ходять по фільтрах, шукають, кладуть у кошик, оформлюють. Навантаження не пікове, а фонове й безперервне. От і виходить, що один і той самий тариф блог на тисячу відвідувачів везе легко, а магазин на ту саму тисячу – вже із задишкою.
Як не дивно, часто це спливає не при запуску, а через півроку. Магазин на старті порожній, товарів небагато, замовлень пара на тиждень – і на спільному хостингу він літає. А потім виріс каталог, додалися фільтри, підключилася пара маркетингових модулів, пішов трафік з реклами – і той самий тариф, який «увесь цей час чудово працював», починає віддавати помилки 503 і 508 у момент, коли ви найменше цього чекаєте. Нічого не зламалося. Просто магазин нарешті запрацював так, як задумувався.
Якщо відкрити тариф очима новачка, погляд чіпляється за диск і «безлімітний трафік». Для магазину це якраз найменш цікаві рядки. У стелю він упирається зовсім в інших місцях, і варто розібрати їх по черзі – бо кожне лікується по-своєму.
Оперативна памʼять на процес. Кожен відвідувач, який робить щось живе – вантажить кошик, гортає фільтр, оформлює замовлення, – це окремий PHP-процес, і кожному потрібна памʼять. У WooCommerce і OpenCart апетит скромний, від 128–256 МБ на процес вистачає. PrestaShop уже просить 256–512 МБ. Magento в цій компанії – важковаговик, йому потрібно близько 2 ГБ, і це не перебільшення, а офіційна рекомендація Adobe. Далі починається тонкість, про яку на спільному хостингу дізнаються не одразу: є memory_limit – межа на один PHP-процес, а є PMEM – уся памʼять, виділена акаунту цілком. Пʼятеро людей одночасно оформлюють замовлення – це пʼять процесів, і якщо кожному потрібно по 256 МБ, а акаунту виділено гігабайт, шостий упреться в стіну, хоча памʼяті «формально вистачає». Провайдери це бачать щодня: клієнт скаржиться, що сайт падає під навантаженням, а за лічильником памʼяті все в нормі – бо лічильник показує один процес, а падає акаунт цілком.
Процесор і його ліміт. Тут найнеприємніше. На спільному хостингу процесорний час нарізаний між сотнями акаунтів, і ваш шматок обмежений – це робить CloudLinux, і ліміт CPU у нього жорсткий. Поки навантаження рівне, ви його не помічаєте. Але магазин упирається в цей ліміт рівно в найгірший момент – під час розпродажу, коли з усіх боків суне трафік, а рушій у цей же час перераховує знижки, збирає кошики й шле листи. Сервер починає пригальмовувати процеси, сторінки відкриваються по пʼять секунд, частина відвідувачів іде. Ви витратили гроші на рекламу розпродажу, щоб у годину пік хостинг сам же й прикрутив вам вентиль. Докладніше про сам механізм – в окремому розборі про ліміт процесора, тут важливо вловити сам сюжет: у магазину пік навантаження і пік виручки – це одна й та сама хвилина.
Файли, яких більше, ніж здається. Каталог із тисячі товарів – це не тисяча файлів. Кожна картинка живе в кількох розмірах (превʼю в списку, середній у картці, великий по кліку), до них додаються кеш рушія, логи, службові файли модулів. Реальне число файлів легко переходить за сотні тисяч, а на більшості тарифів є ліміт на кількість файлів – inode, і про нього хостери воліють мовчати. Упертися в нього неприємно тим, що диск при цьому вільний: місця гігабайти, а магазин відмовляється зберігати нові картинки й видає «No space left on device» на, здавалося б, порожньому диску. Для інтернет-магазину це одна з найчастіших причин упертися у стелю тарифу раніше, ніж закінчиться місце чи памʼять.
База даних. Фільтри за параметрами, пошук, «показати схожі», сортування за ціною – усе це запити до бази, і на великому каталозі вони важкі. Тут вузьке місце не стільки в обсязі бази, скільки в тому, скільки запитів на секунду сервер устигає обробити. Магазин із фасетними фільтрами (коли можна вибирати колір, розмір, бренд одночасно) здатен на одному оновленні сторінки згенерувати десятки запитів. На маленькому каталозі непомітно, на великому – база стає головним гальмом, і жодне збільшення памʼяті це не лікує.
І понад усе – HTTPS, який магазину не побажання, а обовʼязок. Приймання оплати без SSL-сертифіката неможливе ні технічно, ні за правилами платіжних систем. Хороша новина в тому, що безкоштовний сертифікат сьогодні ставлять майже всі провайдери за пару кліків, тож окрема стаття витрат із цього виросла рідко.
Слово «безлімітний» у тарифі магазину не значить майже нічого. Безлімітний трафік зазвичай упирається в ліміт процесора раніше, ніж у власне трафік. «Необмежене» число сайтів чи баз – у ту саму памʼять і той самий CPU, які діляться на всіх. Безліміт – це про те, за що провайдер не боїться, бо це рідко стає вузьким місцем. А вузьким місцем стають рівно ті ресурси, які завжди пораховані: памʼять, процесор, файли.
Тут немає однієї правильної відповіді, є залежність від того, який у вас магазин насправді, а не яким ви хочете його бачити. Розберемо три варіанти чесно, зі слабкими сторонами кожного.
Спільний (віртуальний) хостинг – це коли на одному сервері живуть сотні акаунтів і ділять його ресурси. Дешево, не потребує адміністрування, ставиться в один клік. Для магазину на кілька сотень товарів і помірного трафіку цього достатньо, і переплачувати за дорожче розміщення на старті сенсу немає. Слабке місце зрозуміле з усього сказаного вище: жорсткі ліміти по памʼяті й процесору, сусіди по серверу, стеля, у яку магазин упреться в міру зростання. Хороший бізнес-тариф на NVMe відсуває цю стелю, але не прибирає її.
VPS (віртуальний сервер) віддає вам виділений шматок потужностей, який ні з ким не ділиться, і повний контроль над налаштуванням. Магазин на VPS не боїться сусідів і не спотикається об чуже навантаження. Плата за це – адміністрування: VPS треба налаштувати й обслуговувати, і або ви вмієте це самі, або берете керований варіант із підтримкою, який дорожчий. Для зростаючого магазину, де вже є стабільний трафік і замовлення, це найчастіше наступний логічний крок. Що таке VPS і чим він відрізняється від спільного хостингу, розібрано окремо.
Хмарний хостинг розвʼязує іншу задачу – відмовостійкість і запас під піки. Сайт живе не на одному сервері, а розподілений по кількох; випав один – навантаження пішло на інший, магазин продовжив працювати. Для великого магазину, де кожна година простою це втрачені замовлення, а трафік скаче навколо акцій і сезону, хмара виправдана. Для невеликого – це переплата за надійність, яка йому поки не потрібна. Різниця між спільним, хмарою і VPS по суті, а не по вітрині, розібрана в окремому матеріалі – якщо ви на цьому роздоріжжі, почніть із нього.
Межа між цими варіантами проходить не за числом товарів, а за трьома питаннями: чи тримає магазин стабільний трафік, чи критичний для вас простій, і чи є піки, у які не можна падати. Поки на всі три відповідь «не дуже» – спільного хостингу вистачає.
Вибір рушія – це наполовину вибір хостингу, бо вимоги в них різні на порядок. Пробіжуся по чотирьох, які реально трапляються, з прицілом не на «що це за система», а на те, що вона попросить у сервера.
OpenCart – найлегший зі спеціалізованих. Працює на PHP, живе на звичайному спільному хостингу без танців, не потребує екзотики в оточенні. Актуальна гілка (4.x) хоче PHP 8.1 і вище, памʼяті їй достатньо 128–256 МБ на процес. Це розумний вибір для невеликого й середнього магазину, де не потрібна важка логіка: поставив, наповнив, продаєш. Зворотний бік легкості – на дуже великих каталогах і складних сценаріях OpenCart упирається у свої можливості, і виростають із нього в бік чогось важчого.
PrestaShop – міцний середняк, багатший на можливості з коробки, але й вимогливіший. Актуальні версії просять PHP 8.1–8.4 і памʼяті від 256 МБ, а краще 512 при великому каталозі й активному імпорті товарів. На хорошому спільному хостингу невеликий магазин на PrestaShop поїде, але чутливість до версії PHP і до налаштувань у нього вища, ніж у OpenCart: оновили PHP на сервері, не перевіривши сумісність модулів, – і щось в оформленні замовлення відвалилося. Зростаючому магазину на PrestaShop VPS показаний раніше, ніж аналогічному на OpenCart.
WooCommerce – це не окремий рушій, а плагін магазину для WordPress, і в цьому його сила й слабкість водночас. Сила – уся екосистема WordPress: теми, плагіни, звична панель. Вимоги успадковуються від WordPress: PHP 8.x і памʼять від 256 МБ, далі росте з кожним встановленим плагіном. Слабкість рівно в цьому «далі росте»: WooCommerce рідко гальмує сам по собі – гальмує обвіс із плагінів і важкого конструктора сторінок, який до нього прикрутили. На клієнтських магазинах це трапляється постійно: після встановлення діагностики багато хто з подивом виявляє, що найбільше ресурсів їсть не сам магазин, а давно забутий конструктор у футері. Якщо ви вже працюєте на WordPress, розумно не освоювати нове, а взяти WooCommerce і підібрати хостинг під WordPress; про сам рушій є окрема сторінка.
Magento (Adobe Commerce) стоїть осібно. Це система корпоративного класу, і вимоги в неї відповідні: PHP 8.3–8.4, памʼяті близько 2 ГБ на процес, а в продакшені мінімум 4 ГБ оперативки на сервер, і це без урахування того, що Magento для нормальної роботи хоче пошуковий рушій OpenSearch, кеш Redis і часто Varnish зверху. На спільному хостингу Magento не живе – не тому що «не ставиться», а тому що задихається. Мінімальний чесний майданчик під нього – VPS, а частіше виділений сервер, і робота з ним передбачає командний рядок і доступ по SSH, Composer, розуміння, що ви робите. Magento виправданий там, де каталог величезний, а бюджет дозволяє тримати під магазин окрему інфраструктуру. Для першого магазину це стрілянина з гармати по горобцях, і вибирають його зазвичай ті, хто точно знає, навіщо.
Якщо звести вимоги в одну таблицю, картина прояснюється:
| Рушій | Версія PHP | Памʼять на процес | Де реально живе |
|---|---|---|---|
| OpenCart 4 | 8.1+ | 128–256 МБ | спільний хостинг тягне |
| PrestaShop 8–9 | 8.1–8.4 | 256–512 МБ | спільний для невеликих, далі VPS |
| WooCommerce (WordPress) | 8.2+ | від 256 МБ і росте | спільний для невеликих, VPS при обвісі |
| Magento 2 | 8.3–8.4 | ~2 ГБ | лише VPS / виділений + OpenSearch, Redis |
Цифри в таблиці – це робочий мінімум, а не те, на чому варто зупинятися. Реальний майданчик майже завжди має бути із запасом, бо магазин росте, а мігрувати під навантаженням – задоволення нижче середнього.
Якщо переглянути наш рейтинг хостингів, то спеціальні тарифи, які прямо призначені для інтернет-магазинів, є, по суті, лише в одного провайдера – HOSTiQ. У решти провайдерів окремої «магазинної» лінійки немає, і це не є недоліком. Позначка «для інтернет-магазину» у тарифі – це частіше маркетинговий хід, ніж окрема технологія: під капотом це той самий загальний хостинг, тільки з параметрами, підібраними під дещо більшу навантаження.
Ціна (за рік) від 1 746 грн
Місце на диску 2 GB SSD – 120 GB NVMe
Сайтів в акаунті 1 – ꝏ
Ліміт пам'яті -
RAM (PMEM) 1 GB – 2.5 GB
Тестовий період -
Uptime 99.93%
Розміщення серверів 🇺🇦 🇳🇱 🇺🇸 🇫🇷
Знижка за промокодом 20%
LandingPage
Блог / портфоліо
Сайт послуг
Маленький магазин
Великий магазин
Форум
Онлайн-ЗМІ
Веб-портал
SSD диски
NVMe диски
Домен у подарунок
SSL Let’s Encrypt
Захист від DDoS
Антивірус
Авто Бекап
Безкоштовний тест
| Тарифний план | Magento 30 | Magento 60 | Magento 120 |
|---|---|---|---|
| Ціна за місяць (грн) | 386 | 503 | 619 |
| Ціна за рік (грн) | 4 635 | 6 032 | 7 429 |
| Місце на диску | 25 GB SSD | 50 GB SSD | 75 GB SSD |
| Сайтів | 10 | 20 | ꝏ |
| Баз Даних | 50 | 100 | ꝏ |
| Піддоменів | ꝏ | ꝏ | ꝏ |
| Поштових скриньок | 500 | 1 000 | ꝏ |
| Ліміт пам’яті | – | – | – |
| RAM (PMEM) | 1.5 GB | 2 GB | 2.5 GB |
| Домен у подарунок | |||
| SSL Let’s Encrypt | |||
| Тестовий період | 30 днів | ||
| Inodes | 200 000 | 300 000 | 400 000 |
| Виділена IP-адреса | – | – | – |
| Тарифний план | PrestaShop 20 | PrestaShop 40 | PrestaShop 60 |
|---|---|---|---|
| Ціна за місяць (грн) | 483 | 670 | 857 |
| Ціна за рік (грн) | 5 801 | 8 041 | 10 281 |
| Місце на диску | 30 GB NVMe | 60 GB NVMe | 120 GB NVMe |
| Сайтів | 3 | 5 | ꝏ |
| Баз Даних | ꝏ | ꝏ | ꝏ |
| Піддоменів | ꝏ | ꝏ | ꝏ |
| Поштових скриньок | ꝏ | ꝏ | ꝏ |
| Ліміт пам’яті | – | – | – |
| RAM (PMEM) | 1.5 GB | 2 GB | 2.5 GB |
| Домен у подарунок | |||
| SSL Let’s Encrypt | |||
| Тестовий період | 30 днів | ||
| Inodes | 500 000 | 750 000 | 1 000 000 |
| Виділена IP-адреса | – | – | |
| Тарифний план | OpenCart 20 | OpenCart 40 | OpenCart 60 |
|---|---|---|---|
| Ціна за місяць (грн) | 309 | 386 | 464 |
| Ціна за рік (грн) | 3 703 | 4 635 | 5 566 |
| Місце на диску | 20 GB SSD | 40 GB SSD | 60 GB SSD |
| Сайтів | 5 | 10 | 20 |
| Баз Даних | 50 | 100 | ꝏ |
| Піддоменів | ꝏ | ꝏ | ꝏ |
| Поштових скриньок | 500 | 1 000 | ꝏ |
| Ліміт пам’яті | – | – | – |
| RAM (PMEM) | 1.5 GB | 2 GB | 2.5 GB |
| Домен у подарунок | |||
| SSL Let’s Encrypt | |||
| Тестовий період | |||
| Inodes | 200 000 | 300 000 | 400 000 |
| Виділена IP-адреса | – | – | |
На практиці це означає, що не обов’язково гнатися саме за тарифом із позначкою «магазин». Майже у кожного провайдера, представленого в нашому рейтингу, є кілька тарифних планів, які спокійно витримають OpenCart, PrestaShop або той самий WordPress з WooCommerce – дивитися потрібно не на назву, а на ті самі цифри, про які йшлося вище: пам’ять для процесів, ліміт CPU, запас по inode. Окрема історія – лише з Magento: звичайної віртуальної лінійки йому майже завжди замало, і вибір сам собою звужується в бік VPS. Усе інше – питання не спеціального тарифу, а чесних характеристик стандартного.
Якщо відійти від загальних фраз і перейти до конкретики, то зверніть увагу на таких провайдерів – HyperHost, CityHost, HostPro, S-Host, TutHost, RX-Name, Hostinger и Zomro. У всіх перелічених провайдерів заявлені характеристики тарифних планів дозволяють розгорнути онлайн-магазин і не побоюватися досягнення лімітного порогу.
Можна. Є шлях, де ви не орендуєте сервер, не думаєте про памʼять і inode, а платите щомісяця за готову платформу, яка все це тримає на своєму боці. Це SaaS-конструктори магазинів. На українському ринку найпомітніший – Хорошоп, зі світових – Shopify. Ви отримуєте магазин під ключ: хостинг, оновлення, безпека, техпідтримка – усе всередині абонплати, а ліміти памʼяті й процесора стають не вашою турботою.
Плата за цей спокій – контроль і незалежність. Рушій і сервер не ваші: що платформа дозволила, те ви й робите, а глибока кастомізація упирається в її можливості. Щомісячний платіж іде, поки працює магазин, і зі зростанням обороту росте. Піти на іншу платформу важко – дані ваші, але привʼязка до конкретного конструктора сильна, і переїзд – це фактично перезбирання магазину заново. Для того, хто хоче продавати, а не адмініструвати, і не планує нестандартних рішень, SaaS – чесний і робочий варіант. Для того, хто хоче володіти своїм магазином цілком і будувати його як завгодно, – self-hosted CMS на своєму хостингу лишається гнучкішою.
Вибір між цими двома світами – це вибір між «за мене все роблять, але й вирішують теж за мене» і «все моє, але й поратися мені». Універсально правильного тут немає.
Вітринним цифрам тарифів вірити не варто – вони підібрані, щоб добре виглядати, а не щоб чесно описати, скільки магазин витримає. «До 50 000 відвідувачів» в описі й реальна стеля по процесору – часто дві різні величини. Ми це регулярно ловимо на тестах, і як саме проєкт ганяє хостинги по аптайму, швидкості відповіді й навантаженню, описано в методології рейтингу.
Прикидка під свій випадок зводиться до кількох чесних питань до себе. Скільки товарів зараз і скільки буде за рік. Який рушій – від нього танцює памʼять. Чи є розпродажі й сезонні піки, у які не можна падати. Наскільки для вас критичний простій у грошах. Відповіді на них важливіші, ніж число гігабайтів у тарифі. Щоб не зводити це до ворожіння, у нас є підбірник, який за вашими вхідними рахує не абстрактний «найкращий хостинг», а тариф, оптимальний за співвідношенням ціни й того, що за неї реально дають – індекс цінності тарифу TVI якраз про це.
Якщо звести все до одного правила: під магазин вибирають хостинг не за тим, що потрібно сьогодні, а за тим, що знадобиться, коли магазин запрацює так, як ви задумали. Апгрейд під навантаженням завжди дорожчий і нервовіший, ніж невеликий запас, закладений одразу.
Для магазину на кілька сотень товарів і десятки замовлень на день зазвичай вистачає пристойного бізнес-тарифу спільного хостингу на SSD або NVMe. Головне, щоб провайдер давав достатньо памʼяті на процес і не різав процесор надто жорстко. Дорогі рішення на старті найчастіше зайва трата – до них магазин ще має дорости.
Для невеликого й середнього магазину – цілком, якщо рушій нелегкий: OpenCart, PrestaShop або WooCommerce. Слабке місце спільного хостингу – жорсткі ліміти по памʼяті й процесору та сусіди по серверу, тому в міру зростання в нього можна впертися. Magento на спільному хостингу не живе: йому потрібен щонайменше VPS.
Блог віддається з кешу – сервер один раз зібрав сторінку й роздає її всім. У магазині кошик, оформлення замовлення й особистий кабінет закешувати не можна, кожна дія перераховується заново, із запуском PHP і зверненням до бази. Тому магазин тримає рівне постійне навантаження, а не рідкісні сплески, і той самий тариф тягне його важче.
Залежить від рушія: OpenCart і WooCommerce обходяться 128–256 МБ на процес, PrestaShop просить 256–512 МБ, Magento – близько 2 ГБ. Важливіше інше: кожен одночасний відвідувач це окремий процес, а їхня сумарна памʼять на акаунті (PMEM) обмежена. Тому магазин може падати під навантаженням, навіть коли memory_limit одного процесу начебто в нормі.
На спільному хостингу процесорний час обмежений лімітом CPU. У розпродаж трафік різко зростає, а рушій у цей же час перераховує знижки й збирає кошики – і упирається в цей ліміт. Сервер починає пригальмовувати процеси, сторінки відкриваються повільно, і частина покупців іде рівно тоді, коли ви платите за рекламу.
inode – це ліміт на кількість файлів на акаунті, а не на їхній обсяг. Каталог із тисячі товарів легко перетворюється на сотні тисяч файлів: кожна картинка в кількох розмірах плюс кеш і логи. Упертися в inode неприємно тим, що диск при цьому вільний, а магазин уже відмовляється зберігати нові картинки.
Magento – важка система корпоративного класу: їй потрібно близько 2 ГБ памʼяті на процес, від 4 ГБ оперативки на сервер, плюс пошуковий рушій OpenSearch і кеш Redis. На спільному хостингу вона задихається, тому мінімальний чесний майданчик – VPS, а частіше виділений сервер. Для першого невеликого магазину Magento майже завжди надлишковий.
Обидва живуть на звичайному спільному хостингу, але з різним апетитом. OpenCart найлегший, йому вистачає базового бізнес-тарифу. PrestaShop вимогливіший до памʼяті й версії PHP, тому зростаючому магазину на ньому VPS показаний раніше, ніж аналогічному на OpenCart.
Так, особливо якщо ви вже працюєте на WordPress і не хочете освоювати нову систему. Вимоги успадковуються від WordPress – PHP 8.x і памʼять від 256 МБ, – але ростуть з кожним плагіном. Найчастіше гальмує не сам WooCommerce, а обвіс із важких плагінів і конструктора сторінок.
Орієнтуйтеся не на число товарів, а на три питання: чи тримає магазин стабільний трафік, чи критичний для вас простій у грошах і чи є піки, у які не можна падати. Поки на всі три відповідь «не дуже», спільного хостингу вистачає. VPS дає виділені ресурси й контроль, хмара – відмовостійкість і запас під піки.
Обовʼязково. Без SSL приймання онлайн-оплати неможливе ні технічно, ні за правилами платіжних систем. Хороша новина – безкоштовний сертифікат сьогодні ставлять майже всі провайдери за пару кліків, тож окремою статтею витрат це стало рідко.
SaaS позбавляє турбот про сервер: хостинг, оновлення й безпека на боці платформи, а ліміти памʼяті й процесора вас не стосуються. Плата за це – контроль: глибока кастомізація обмежена, абонплата росте з оборотом, а переїзд на іншу платформу важкий. Свій хостинг із self-hosted CMS гнучкіший, але й поратися з ним доведеться самому.
